На краю історичного манежу у Відні стоїть ліпіцан, частково прихований за дерев’яною перегородкою. Арена залишається поза кадром. Лише маленький білий кінь, відбитий в оці ліпіцана, вказує на виступ по інший бік.

Кінь, який чекає, стоїть нерухомо; кінь на манежі рухається. Дерев’яна перегородка відділяє очікування від виходу на арену, а непомітність від оплесків.

Картина показує тиху мить перед виходом коня на манеж. Поки він дивиться, далекий виступ починає здаватися можливим власним майбутнім. Відбита постать може бути іншим конем або образом себе, що виходить на світло.